Але, братаны, вам як вам, а мені є що розповісти про свій досвід з наркотиками. Усе почалось звичайно, як у багатьох - з пошуку нових вражень і експериментів. І ось в один прекрасний день мені пощастило придбати справжній заклад бутирки.
Треба сказати, що для мене тоді було новими словами такі поняття, як "герр", "сушняк" і "кура". Та де ж я могла це все дізнатися? Звісно, в бібліотеці! Там у мене в руки потрапили книжки, що вчили про наркотики і їхні наслідки. Так що я належно начиталася перед тим, як купити свою першу закладку.
Бачите, друзі, наркотики - це як двостороння медаль. З одного боку - це кайф, якого не зіпсує ніякий джанки чи кайфолом. Але з іншого - це загроза для здоров'я, яка може перерости в найбільше гірше. Тому треба бути особливо обережними і не допускати зловживань.
Тож, знавши все це, я з радістю знайшла свого "куру". Бо без нього ніяк. Так от, мій курьер був першокласною джангою - завжди приносив все своєчасно і з якісними закладками. І тоді я почала вдоволь кайфоломити.
Так час від часу я зустрічалася з друзями, і ми порівнювали свої закладки. Кому-то були більш сильні, хто-то впав від слабких. Але кожен розумів, що це весь час велика забава і ризик одночасно. Тому ми відчували себе своєрідними героїнарами, які підкоряються закону кайфу.
Але одного разу мені попався сушняк. Подумала, що згорю, бо як виживати без кайфу? Але різні бабки казали, що найкращий лік від сушняку - знайти новий вид наркотиків. І я побачила тут своєчасно ice-o-lator - сорт гашишу.
Але ж в мене жодних зв'язків з коноплею не було. Я знову спробувала відшукати відповідну книжку, але тепер в бібліотеці не було нічого про гашиш. Тоді мені друзі почали допомагати. Вони розповідали свої історії і ділилися знаннями. І ось, я з ваганнями, спробувала новий вид закладки.
Ох, братва, це буві кайфолом! Я відчувала себе ніби у раю. Що я тільки не відчувала тоді - ейфорію, безвагість, глибоку зосередженість. І все це завдяки моєму побаченню в бібліотеці.
Але з часом я зрозуміла, що наркотики - це лише тимчасове щастя, яке може зробити з тебе залежну людину. І деякі з моїх друзів почали потрапляти в справжню клятву героїна. Це було вже надто для мене, якийсь шок. Я добре знала, що такий шлях може лише знищити моє життя.
Тому я вирішила вийти з цього кола. І це було дуже важко. Така жадне бажання повернутися на кайфолом не давало мені спокою. Але хоча і малий, але єдиний вихід з цієї ситуації - змінити своє життя. І я це зробила.
Закидаючи джанки і закладки, я змінила свої звички і друзів. Я почала займатися спортом, пити здорову їжу і займатися чимось корисним. І хоча спочатку було дуже важко, я почуваю себе краще зараз.
Тому, мої друзі, не варто ризикувати своїм життям раді кілька митів задоволення. Є багато інших способів відчути справжнє щастя і радість. Просто треба шукати їх і робити свій вибір мудро.
Так от, як наркоманка, я проїхала цілий шлях від знайомства з наркотиками до врятування від них. І я дуже рада, що це відбулося. Сподіваюся, що моє оповідання допоможе комусь уникнути помилок, які я робила. Бережіть своє здоров'я і своє життя, бо воно єдине у нас є!
Братишка, одну историю я вспомнил, что просто моча рассчитанная по уровню космической станции, хаха! Сидели мы с парнем дома, скрестили ноги и во всю клацали по телефону, шарясь по сайтам закладок, ища чего-то особенного. Ну, знаешь, мне тогда пavaрасило и наткнулась я на объявление о бутирата. Ну, этого гирика я еще не пробовала. Думаю, что это животное, круче всех. Я сверкнула сноровкой, влила бабки и заказала себе у этого мэстера на промокашку.
Пока я тупо ждала, как прокаженная, намыслив остальные планы на вечер, я в голове уже представляла себя на мотоцикле с парнем, заливающейся смехом и радостью. Ну, представляешь? Все сияет и кайфуешь на всю катушку! А потом еще и манди ощущения примешь на городской крыше.
И вот, наконец, тот долгожданный звонок: "Девочка, твой грузик уже готов". Я прыснула с работы ровно за час до закрытия, чтобы не возникло никаких лишних вопросов. Быстренько окунулась в темные лабиринты переулков и дербанов, чтобы забрать свою сладкую дозу.
Чувствуешь, как адреналин начинает пучить кровоток, когда вот ты уже с карманами, что готовы взорваться от радости. Ладно, сказалась твоя любовь к экстремальному и опасному, поехали.
На мотоцикле, парень рулит и я довольная кручусь за ним. Пускай он и неразговорчивый, но всегда приятно на него посмотреть. Все мы разные, однако круглые зрачки его глаз придают ему притягательность и загадочность. Мы маневрируем среди толпы, словно гонщики на треке. Ветер в лицо, скорость, адреналин – это всё, что нам нужно.
Где-то там, в глубине подсознания, я начинаю чувствовать голод к жизни, к настоящим ощущениям. И тут, она, наша промокашка, словно небесный дар, появляется в кармане моего плаща. Этот маленький пакетик, полный силы и света, манит нас своим притягательным запахом.
На крыше одного высотного здания мы делаем остановку. Там, где всегда пустынно и романтично. Кажется, что это место создано специально для романтических встреч и душевных разговоров. Штакеты, отсыпающиеся куски, свешивающиеся с крыши, создают особый ощущение в окружении зеленых дербанов.
А тут мы уже с двумя катушками на себя наваливаем. Чувствуешь, как мир начинает таять в твоих руках? Как будто ты уплываешь в своем собственном мире, находясь внутри своей головы. Все вокруг становится сказочным и необычным, кажется, что ты в параллельной реальности.
Ну и конечно же, мы наслаждаемся моментами небывалой свободы. Забываем о проблемах, о будущем, о том, что нас ждет завтра. Все эти мытарства были недостаточно важны, чтобы оставить наместе сегодняшний момент.
| Мы говорим: мир тебе! |
Мир тебе! |
Поднимаем стаканы и пьем |
Забываем обо всем и кайфуем |
| Мы свободные, подобно птицам |
Мы ненормальные, и нам это нравится |
Стоит ли вообще о чем-то думать, когда ты находишься в таком состоянии? Нет, это время для того, чтобы просто наслаждаться моментом и быть счастливым. Но вот эта,
проклятая промокашка, делает свое дело.
Все вокруг начинает искажаться, словно фантик в руках у маленького ребенка. Мы снова на мотоцикле, но уже не такие уверенные в себе и в своих движениях. Но лицо парня по-прежнему спокойное и уверенное, как будто он крутит эту планету вокруг своего пальца.
А потом все быстро исчезает, словно туман перед глазами. Ты возвращаешься в реальность и начинаешь осознавать, что это было невероятное, но опасное путешествие. Но главное – ты возвращаешься целой и невредимой, и с огоньком в глазах говоришь: "Что ж, встречай, рутина!"